ТЕХНОЛОГІЇ НЕЙРОЛІНГВІСТИЧНОГО ПРОГРАМУВАННЯ: ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

Статтю присвчено розгляду теоретичних підвалин та практичних можливостей новітньої гуманітарної парадигми нейролінгвістичного програмування (НЛП) у проекції на необхідність корекції агресивних, маніпулятивних тенденцій сучасного комунікативного простору та водночас – віднайдення екологічних механізмів емпатичних інтеракцій.
Застосування основних ідей, технік і технологій НЛП уможливлює не лише гармонізацію особистості в усьому комплексі її психоментальних, нейрофізіологічних, соціо-генетичних та інших базових складників, а й сприяє встановленню природної емпатії у віялі поліорієнтованих інтерактивних процесів. У сучасному дискурсивному просторі на особливу увагу заслуговують такі складники нейролінгвістичного програмування, як 1) Мілтон-модельна ідентифікація, що уможливлює профілювання (вербально-невербальний контур) індивідуально-колективного адресата, забезпечуючи встановлення емпатичної домінанти спілкування та надаючи змогу коректного впливу на співрозмовників завдяки ознайомленню із систематикою та внутрішньою механікою мовних сугестогенів; 2) технологічний апарат НЛП, зокрема техніка спелінґу, завдяки якій досягається оптимізація сприйняття і мнемічних характеристик у процесах навчання з огляду на активацію нейрофізіологічних процесів; 3) типологічна кваліфікація особистості, яка  візуального, аудіального і кінестетичного типів, що відповідно уможливлює «розпізнавання» співрозмовника через особливості його мовленнєвої поведінки, психоментальні пріоритети та комплекс невербальних ознак, що, у свою чергу, максималізує емпатичні або ж (залежно від стратегічного завдання комунікатора) деструктивні ефекти; 4) реконструкція т. зв. метамодельних параметрів мовлення уможливлює ідентифікацію проблемних станів особистості, що теж має бути в арсеналі сучасного професійного комунікатора. Використання зазначених та низки інших технік і технологій НЛП дає змогу, з одного боку, здійснювати прогнозований вплив на потенційного реципієнта, з іншого – максимально дотримуватися коректних, емпатичних стратегій текстового і дискурсивного моделювання, уникаючи комунікативних деструкцій. Дієвість зазначеного напряму доведено представниками Одеської школи сугестивної лінгвістики у низці докторських і кандидатських дисертацій (Н.Кутуза, С.Бронікова, О.Яковлева, А.Ковалевська, І.Лакомська, М.Столяр, О. Щербак та ін.), що визначає доцільність подальшого опрацювання зазначеного напряму у проекції на актуальний спектр поліжанрових дискурсів.