ГЕНЕЗА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ У ГІПОТЕЗАХ ТА КОНЦЕПЦІЯХ Ю. КАРПЕНКА
DOI:
https://doi.org/10.18524/2414-0627.2022.29.262342Ключові слова:
Ю. Карпенко, періодизація, концепції, засади, історія української літературної мовиАнотація
Праця присвячена пам’яті визначного вченого, філолога, засновника Одеської ономастичної школи – заслуженого діяча науки і техніки України, члена-кореспондента Національної академії наук України, академіка Академії наук вищої школи України, доктора філологічних наук, професора Юрія Олександровича Карпенка і його дослідженням актуальної проблеми – походження, зародження і розвитку української мови, періодизації історії української літературної мови, зокрема хронологічним етапам поділу історії української літературної мови. Мета розвідки – подати концепції історичного розвитку української мови провідних науковців, найважливіші періодизації учених-славістів, конкретизувати та увиразнити засади періодизації та періоди історії української літературної мови. Об’єктом дослідження є гіпотези історичного розвитку української мови провідних науковців, хронологічні етапи поділу історії української літературної мови. Предметом – зміни хронологічних меж етапу НУМ і увиразнення його підперіодів. Попередниками у дослідженні окремих питань проблеми – передусім періодизації історії української літературної мови – можна назвати С. Хваткову, Г. Онуфрієнко. Основою ПІУЛМ, безперечно, є концепції походження української мови. Звернено увагу на дві основні концепції зародження і розвитку української мови, подано гіпотези історичного розвитку української мови провідних науковців, найважливіші періодизації учених-славістів. Проведене дослідження свідчить про зміну хронологічних меж етапу НУМ і про його козацьку, новоукраїнську та сучасну добу. Нова українська мова, вважаємо, розпочинається з канцелярії Богдана Хмельницького, адже мова ділової документації, в основі якої лежить південно-східний діалект, близька до народнорозмовної. Листи-універсали – це неперевершені зразки української мови: всього 3% лексики становлять церковнослов’янізми, 7 % – полонізми і 90% – українські слова. Історія української літературної мови давня і надзвичайно цікава історичними витоками, прадавніми коренями з праслов’янської мови, але як об’єктивна система українська мова почала інтенсивно формуватися з IX cт. Глибинною і науково обгрунтованою є 5-ти етапна класифікація на основі фонологічних змін Ю. О. Карпенка, яка починається з праслов’янської мови і закінчується новою українською мовою (ХІХ–ХХ ст.).
Посилання
Горбач Олекса. Засади періодизації історії української мови й етапи її розвитку: Резюме доповіді на МАУ-2. Львів, 1993. 8 с.
Грищенко А. П. Передмова. Сучасна українська літературна мова: Підручник/за заг. ред. А. П. Грищенка. Київ: Вища шк., 1993. С. 3-10.
Жовтобрюх М. А. Зауваження до періодизації української літературної мови. Українська мова в школі. 1959. № 2. С. 55-59.
Карпенко Ю. О. – всесвітньо відомий український мовознавець. URL: https://history-malyn.in.ua/.
Карпенко Ю. О. Українська гіпотеза походження української мови. Мовознавство. 1993. № 5. С. 3-8.
Німчук В. В. Періодизація та напрямок дослідження генезису та історії української мови. Мовознавство. 1998. № 1. С. 3–13.
Огієнко Іван. Історія української літературної мови. Київ: Либідь, 1995. 294 с.
Півторак Г. П. Коли ж виникла українська мова. Історія української мови: Хрестоматія/Упор. С. Я. Єрмоленко, А. К. Мойсеєнко. Київ: Либідь, 1996. С. 270-280.
Проблема існування спільної східнослов’янської мови. URL: https:// uk.wikipedia.org/wiki.
Хваткова С., Онуфрієнко Г. Ґенеза української мови у гіпотезах та концепціях мовознавців ХІХ–ХХ століть (закінчення). Персонал. 2006. № 12. С. 36-42.
Христенок В. Ф. Критерії періодизації історії української літературної мови. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство): Збірник наукових праць/відп. ред. Л. І. Мацько. Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. Вип. 2 С. 169-174.
Царук О. Українська мова серед інших слов’янських: етнологічні та граматичні параметри: Монографія. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. 285c.
Schevelov G. J. Historical Phonology of the Ukrainian language. Heidelberg, 1979. P. 40, 203–207, 386–388, 57–560, 697–699.
Фащенко М. М. Історія української літературної мови: Практикум/М. М. Фащенко, З. І. Волосевич, М. Л. Микитин, Г. В. Сеник, С. Г. Яковець. Одеса: Астропринт, 2001. 220 с.
Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. Том 41: Літературно-критичні праці (1890 – 1910). Київ: Наук. думка, 1984. 682 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).