СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОЙКОНІМІВ ОДЕЩИНИ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2414-0627.2022.29.262398Ключові слова:
ономастика, топонімія, географічні назви, астіонім, комонімАнотація
У статті проаналізовано назви населених пунктів сучасної Одеської області. До проблем вивчення топонімів зверталося багато вченихмовознавців, але й сьогодні є питання, які потребують детально го розгляду. Топоніми, містять інформацію, значно ширшу за лінгвістичну, дозволяють заповнювати прогалини в етногенетичних дослідженнях. Під час аналізу семантичних особливостей топонімів можна встановити лексеми, які стали поштовхом для створення географічних назв. Вибір при номінації тієї чи іншої ознаки як основної для даної реалії зумовлюється інтересами населення, які залежать від різноманітних соціально-економічних, психологічних та інших факторів. Ойконіми – власні назви населених пунктів, вони виступають історико-культурною спадщиною, оскільки висвітлюють історичні події, побут та культуру народу, звичаї та традиції. Нашу увагу зосереджено на ойконімах, адже населені пункти як матеріальні об’єкти найбільш чітко виокремлюються із навколишнього ландшафту. Виділено та систематизовано ойконіми Одещини. Матеріалом для дослідження слугували назви 1174 населених пунктів, серед яких є 19 міст, 33 смт, 23 селища і 1099 сіл, які об’єднані у 7 районів. Досліджено структурні особливості власних назв населених пунктів Одеської області. За структурою ойконіми було розподілено на прості, складні та складені. Найбільшу групу ойконімікону Одеської області становлять прості назви населених пунктів відапелятивного походження, які утворилися морфологічним способом. Стосовно словотвірного та структурного оформлення ойконімів, враховуючи тенденцію до універбації назв населених пунктів під час їх перейменувань, доведено, що прості ойконіми морфологічного способу деривації є найчисленнішою групою і становлять основу ойконімної системи Одещини, оскільки саме від них дуже часто утворювалися складні та складені назви інших способів словотвору. Встановлено, що за семантичними ознаками найбільше ойконімів Одещини походять від антропонімів, від назв водних об’єктів та інші види топонімів. Дослідження ойконімії є важливим аспектом у вивченні історії своєї країни, вони закарбували особливості нашого народу, його вподобання та специфіку.
Посилання
Адміністративно-територіальний устрій областей України за 2021 р. URL: http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/ADM/zmist.html
Бучко Д. Походження назв населених пунктів Покуття. Львів: Світ, 1990. 144 с.
Бучко Д. Г. Класифікація ойконімів України (словотвірно-мотиваційний аспект). Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград, 2000. Вип. 37. С.10-13.
Єфименко І.В. Ойконімія Херсонщини в історико-етимологічному аспекті (загальні уваги). Українська мова. 2011. № 4. С. 9-21.
Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т./ редкол.: П.Т.Тронько (голов. ред. та ін.); АН УРСР, Інститут історії. Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, «Одеська область», 1969. 930 с.
Німчук В. В. Українська ономастична комісія: сьогодення і перспективи. Повідомлення Української ономастичної комісії. Нова серія. Київ, 2012. Вип. 1 (16). С. 6-13.
Радьо Л.Н. Ойконіми України на -*jь (-*jа, -*jе) у Х – ХХ ст.: автореф. дис. ... канд. філол. наук. Івано-Франківськ, 2004. 18 с.
Торчинський М.М. Структура онімного простору української мови: монографія. Хмельницький: Авіст, 2008. 548 с.
Янко М.Т. Топонімічний словник української мови. Київ: Знання, 2008. 431 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).