КОЛОКАЦІЇ ТЕКСТІВ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2414-0627.2022.29.262401Ключові слова:
криміналістичні інформаційно-пошукові системи, колокації, лексична стратифікація, текст, юридичні конструкціїАнотація
Статтю присвячено вивченню колокаційної структури текстів Цивільного кодексу України. Установлено, що колокації є статистично стійкими сполученнями, що становлять певний континуум між вільними й сталими сполуками. Доведено, що укладання колокацій текстів Цивільного кодексу України передбачає поєднання корпусного методу з дистрибутивним і контекстологічним аналізом.Сучасне розуміння юридичної лінгвістики суттєво розширилось у зв’язку зі зміною співвідношення юриспруденції та лінгвістики у вивченні мовних питань правової сфери Стаття присвячена дослідженню колокаційної структури текстів Цивільного кодексу України. Встановлено, що колокації є статистично стійкими сполуками, які утворюють певний континуум між вільними та стабільними сполуками. Доведено, що укладення сполучень текстів Цивільного кодексу України передбачає поєднання корпусного методу з дистрибутивним та контекстним аналізом. У цій статті стверджується, що сучасні зміни в гуманітарних науках виправдовують розширення діапазону інтеграції юриспруденції до деяких інших підходів, відмінних від формалістичних і прагматичних. У статті охарактеризовано особливості юридичної мови як спеціалізованої системи правових понять, що забезпечує потреби спілкування у сфері юридичної науки та практики. У статті подано огляд наукових праць, присвячених вивченню мови юридичної галузі, що охоплює загальнотеоретичні проблеми юридичної термінології, її історію, проблеми становлення та розвитку, точність і нормативність окремих термінів, а також лінгвістичні особливості окремих юридичних термінів. явного визначення – це просте речення зі складним іменним присудком, яке може функціонувати з нульовим або лексичним дієслівним сполученням. Складність і спеціалізований характер судових справ зумовлюють особливі вимоги до підготовки та досвіду юриста. Щоб підтримувати необхідний рівень знань і навичок, юрист повинен постійно займатися своїм навчанням і підвищенням кваліфікації.
Посилання
Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови/за ред. І. Вихованця. К. : Пульсари, 2004. 400 с.
Хворостянкіна А. В. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії. URL: https://minjust.gov.ua/m/str_6669
Царьова І. В. Сучасний український юридичний текст: лексикодериваційна структура: монографія. Дніпро: ЛІРА, 2020. 446 с.
Шкурко В. В. Лексикографічний агент екстракції колокацій у природномовному тексті. Вісник Київського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Серія: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. 2012. № 28. С. 31–35.
Opalek K., Wrоblewski J. Zagadnienia teorii prawa. Warszawa: PWN, 1969. P. 264.
Otto W. Die Paradoxie einer Fachsprache. Der offentliche Sprachgebrauch. Band. II. Stuttgart: Klett-Cotta, 1981. P. 44.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).