ВІД РЕАЛІЗМУ ДО МОДЕРНІЗМУ: ПОМЕЖІВ’Я У ПРОЗІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2414-0627.2022.29.262405Ключові слова:
оповідання, реалізм, модернізм, неоромантизм, жанр, тематика, психологічних аналіз, заголовокАнотація
В статті увага присвячена процесу зміни стильових тенденцій у прозі Лесі Українки. Метою статті було прослідкувати закономірні зміни у стилі, тематиці, формі та змісті прози Лесі Українки та висвітлити основні тенденції переходу від реалізму до модернізму. Досліджено внутрішні модифікації жанру, які вказують на певні зміни в техніці письменниці, в її світогляді. Прослідковано відрив від настанов Олени Пчілки, яка залишалася ще на позиціях реалізму у власній творчості. Звернена увага на ранні оповідання Лесі Українки та їхню підкреслену «фабульність» (зображальна сторона). Спостерігається динаміка світогляду у пізніх оповіданнях, де акцент зміщено на нюансованість образів та персонажів творів. Об’єктом дослідження є проза Лесі Українки. Предметом дослідження є дослідження стильової спрямованості оповідань (заголовок, жанрова модифікація, зміни у структурі творів від ранніх оповідань до пізніх) та тематичне новаторство (тема аб’юзу, тема підліткової дружби, тема самотності у натовпі). Крім того, досліджено і аспекти модерністської техніки (зображення почуттів, настроїв персонажів через уривчастість фрази, недомовленість, відсутність розв’язки, застосування психологічного аналізу, філософських фрагментів, інтелектуальної лексики. Використано структурно-типологічний, феноменологічний методи дослідження. У статті проаналізовано внутрішню спрямованість ранньої прози початку ХХ ст. Виявлено ознаки неоромантизму та імпресіонізму на ґрунті реалізму та раннього модернізму в досліджуваних оповіданнях. Зроблено висновок, що проза проявлена в новоромантичному пориві ins Blau (ввись, угору, увисочінь), тематика оповідань залежить від естетичного заглиблення митця у функції свідомості й підсвідомості. Тема статті досить перспективна: на часі дослідження феміністського дискурсу в оповіданнях Лесі Українки, націєтворчого аспекту та екзистенційної проблематики її прози.
Посилання
Антологія жіночої прози: від Лесі Українки до Оксани Забужко. URL: www.radiosvoboda.org
Астрахан Н. І. Моделювання у літературознавстві: Аналіз художнього тексту та інтерпретація літературного твору: монографія. К.: Академвидав, 2014. 432 с.
Забужко О. Notre Dame d`Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. К.: КОМОРА, 2014. 646 с.
Задеснянський Р. Критичні нариси. Том 4. Творчість Лесі Українки. «Logos» GmbH, Buchdruckerei und Verlag, München 19, Bothmerstr., 14, 1965. 174 с.
Зеров М. К. Українське письменство. Від Куліша до Винниченка: Лекції, нариси, статті. Дрогобич: Відродження, 2007. 568 с.
Ковалів Ю. І. Історія української літератури. Кінець ХІХ – поч. ХХІ ст. У десяти томах. Том 2. У пошуках іманентного сенсу. К.: Видавничий центр «Академія». 2013. 624 с.
Моклиця М. Естетика Лесі Українки: проблема авторського понятійного словника. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/17769/09Moklycia.pdf?sequenc
Сірук В. «Я багато писати белетристики ніколи не могла, бо вона занадто палить мене». Українка Леся. З людської намови. Проза. К.: Академія, 2015. С. 7-11.
Українка Леся. З людської намови. Проза. К.: Академія, 2015. 384 с.
Чижевський Д. Історія української літератури. K.: Видавничий центр «Академія», 2003. 568 с.
Шумило Н. Український модернізм початку XX ст.: питання поетики. Слово і час. 2017. № 3. С. 26-38.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).