ЗИМОВА КАЛЕНДАРНА ОБРЯДОВІСТЬ ТА ЇЇ ВЕРБАЛІЗАЦІЯ У ФРАЗЕОЛОГІЧНОМУ ФОНДІ ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ

Анотація

У статті розглянуто фрагмент явища духовної культури слов’янських народів – зимовий цикл календарної обрядовості поляків та його представлення в семантиці обрядової фразеології, архаїчну основу якої становлять міфологічні уявлення, заборони, повір’я давніх слов’ян. Мета праці полягає в об’єктивації символічного значення ритуально-святкової календарної обрядності у фразеології польської мови, що віддзеркалює язичницькі та християнські вірування наших предків. Встановлено, що, незважаючи на вагомий ступінь еволюційних перетворень, обряди зберігають у польській культурі генетично споріднену міфологічну семантику та елементи архаїчних структур (зокрема, цикл зимових звичаїв поєднує поминальний характер і перехід до формування нової реальності), а з погляду мовного вираження вони представлені фразеологічними єдностями, зрощеннями, словосполученнями, пареміями. Дослідження показує, що польський національний календар тісно пов’язаний із католицьким, що зумовлює вживання у фразеологічних одиницях християнської лексики (trąbienie na adwent; rózga Mikołaja; obchodzić wigilię; boże drzewko; dzielić się (łamać) opłatkiem; stajenka betlejemska; Kto się zaleca w adwencie, bedzie miał żonę na święta. W wigilię Jędrzeja świętego ujrzymy oblubieńca swojego. Њwiкty Mikoіaj wilkom pyski na kіуdki zamyka.). Семантика обрядової фразеології польської мови підтверджує загальну архаїчну основу в різних способах її вираження, відмінності спостерігаємо в назвах символічних дій та ритуальних предметів. Перспективи дослідження вбачаємо в подальшому вивченні календарної обрядовості у фразеології слов’янських мов.