УЗАГАЛЬНЕНИЙ ТИП МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ БАБИ-ПОВИТУХИ В ОБРЯДОВОМУ ДИСКУРСІ НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ

Автор(и)

  • О. В. Яковлєва Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2414-0627.2022.29.262411

Ключові слова:

мовна особистість, узагальнений тип, обрядовий дискурс, дородові й післяродові ритуали, пологи, баба-повитуха

Анотація

Стаття присвячена моделюванню мовної особистості узагальненого типу баби-повитухи, яка бере активну участь у всіх ритуалах українського обряду народження дитини. В обрядовому дискурсі ця жінка відображає норми етнічної лінгвокультури. Метою нашої розвідки став аналіз мовної особистості збірного типу баби-повитухи за етнографічними матеріалами та матеріалами народних пісень, що супроводжували ритуали в обряді народження дитини. Об’єктом уваги була лінгвокультурна мовна особистість узагальненого типу української жінки, яка брала активну участь у дородових та післяродових ритуалах, а також під час пологів виконувала всю необхідну роботу, направлену на збереження життя породіллі та дитини. Предметом стала змодельована на вербальному і невербальному комунікативних рівнях мовна особистість баби-повитухи, бабунечки, як її називали в народі. В процесі роботи ми користувалися такими загальнонауковими та спеціальними лінгвістичними методами: аналізу і синтезу, описовим методом, а також методами індукції та дедукції; контекстуально-інтерпретаційним методом та методом моделювання мовної особистості узагальненого типу. Основна увагу при цьому приділялась лінгводуховному стану цієї жінки. В обрядовому дискурсі повитуха відображає норми етнічної лінгвокультури. Збірний тип такої мовної особистості репрезентує жінка похилого віку, яка вже сама не може мати дітей. ЇЇ шанують і поважають не тільки в тому селі, де вона живе, а й далеко за його межами. Її ремесло передається з покоління в покоління в межах родини. Баба-повитуха, яку частіше називають бабуся, – знавець сакральних текстів. У статті проаналізовані вербальні та невербальні засоби спілкування за допомогою таких текстів з надприродними силами, зокрема з Богом та Божою Матір’ю. Повитуха володіє секретами народної медицини, вона дає поради майбутній матері до пологів, допомагає виправити ситуацію, якщо є ускладнення, під час пологів, а коли в родині вже є діти і батьки не хочуть більше народжувати, готує для жінки протизаплідні засоби. Бабуся – гарний психолог, вона відчуває стан жінки під час пологів і своїми словами заспокоює її. Діалоги чи монологи повитухи мають сугестивний плив на породіллю, яка називає її матусею, довіряючи бабусі своє життя і життя дитини. Баба-повитуха – скромна і відповідальна жінка. Вона ні в якому разі не може відмовити у проханні допомогти під час пологів: збирається швидко і завжди має набір ритуальних предметів, які несе із собою. Це – хліб, свячена вода, свічки, полотно тощо. У свою чергу, новоспечені батьки обдаровують бабусеньку, хто чим може, але обов’язково дають хліб і рушник. Після цього повитуха стає членом родини, вона готує першу купіль для дитини, організовує ритуал очищення для себе і породіллі, бере участь у хрестинах тощо. У народних піснях збережено величання бабусеньки і безмежна вдячність за її роботу, яку ця жінка завжди сумлінно виконує, не очікуючи винагороди. Збірний тип такої мовної особистості характеризується знанням усної народної творчості, вона є носієм народного мовлення. В перспективі вбачаємо можливим змоделювати узагальнений тип мовної особистості української жінки в обрядовому дискурсі в широкому значенні. 

Посилання

Боян С., Семенюк О. Очисний обряд при народженні дитини в традиційній обрядовості бойків. Вісник Прикарпатського університету. Історія. 2014. Вип. 26. С. 125 – 130.

Загнітко А. Теорія лінгвоперсонології: монографія. Вінниця: НіланЛтд, 2017. 136 с.

Кондратович О. П. Українські звичаї. Народини. Коса ж моя. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2007. 240 с.

Маєрчик М. Ритуал і тіло. Структурно-семантичний аналіз українських обрядів родинного циклу: монографія. Київ: Критика, 2011. 326 с.

Романченко А. П. Елітарна мовна особистість у просторі наукового дискурсу: комунікативні аспекти : монографія. Одеса : Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019. 470 с.

Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: підручник. Полтава: Довкілля-К, 2008. 712 с.

Яковлєва О. В. Обрядовий дискурс у системі національної лінгвоментальності: монографія. Одеса: Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2014. 396 с.

Українська родина: родинний і громадський побут. Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2000. 423 с.

Хрестинні пісні/зібрала та упоряд. Г. Сокіл. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. 208 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-11-09

Номер

Розділ

СОЦІОЛІНГВІСТИКА. ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЯ. КОГНІТИВНА ЛІНГВІСТИКА