ЄДНІСТЬ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЛАТИНСЬКОЇ МОВ ЯК БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Автор(и)

  • Г.В. Патлата Центральноукраїнський державний педагогічний університет (м. Кропивницький, Україна), Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2414-0627.2022.29.262412

Ключові слова:

латинська мова, українська мова, медична термінологія, майбутні лікарі, мовна професійна компетенція

Анотація

Статтю присвячено проблемним аспектам лінгвістичної підготовки майбутніх лікарів та визначенню способів їх подолання. Мета статті – розгляд основних проблем сприйняття мов, окреслення лінгвістичних труднощів, аналіз ефективності традиційних педагогічних технологій фахової мовної підготовки майбутніх медичних працівників, та напрямків зміни методології викладання, що забезпечують покращення результатів навчання та їх високу якість. У процесі дослідження було розв’язано наступні завдання: описано проблемні лінгвістичні питання, методи викладання, зроблено аналіз новітніх педагогічних технологій, надано рекомендацій щодо вдосконалення методики навчання мовних дисциплін у вищому медичному навчальному закладі (ВМНЗ). Проаналізовано функції та особливості методики викладання латинської та української мов як навчальних дисциплін соціально-гуманітарного циклу ВМНЗ, що забезпечують формування мовної компетенції майбутніх фахівців. Зміни, які відбуваються у суспільному житті України, зумовлюють пошук нових підходів і вимог до підготовки висококваліфікованих фахівців. Головним завданням медичних навчальних закладів є створення умов для розвитку особистості студента, його професійного мовлення, як однієї з основних складових формування фахових компетентностей майбутнього медичного працівника. Матеріал статті дасть можливість удосконалити методику і практику викладання зазначених навчальних курсів. У медичній галузі латинська мова має особливу функцію, її знання забезпечує комунікацію фахівців не тільки в межах країни але й на міжнародній арені. Зроблено висновок про те, що, не дивлячись на втрату своєї основної комунікативної функції, латина все-таки має помітне історикокультурне та освітнє значення. Роль латини, української та іноземних (англійської) мов не тільки як чинника формування фахівця, але й освіченої та полікультурної особистості, заслуговує на вивчення у подальших дослідженнях. 

Посилання

Балалаєва О. Ю. Принцип інтегративності у навчанні латини на факультетах ветеренарної медицини. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу Києво-Могилянська академія. Сер.: Педагогіка. Вип. 197, т. 209. С. 44–48.

Бєляєва О. М. Типологія мовних помилок і шляхи їх мінімізації у процесі навчання майбутніх лікарів латинської мови та медичної термінології. Мовні дисципліни в контексті розвитку сучасної вищої школи: матеріали Всеукр. дистанц. наук.-практ. конф. з міжнар. уч. Харків: Тім Пабліш Груп, 2014. С. 23–29.

Бицко Н. І. Реалізація інноваційних методів викладання курсу «Латинська мова та основи медичної термінології». Клінічна та експериментальна патологія. 2020. т.19, №1(71). С.160–163.

Бондар Н. В. Методи інтерактивного навчання латинської мови у медичних ВНЗ. Молодий вчений. Педагогічні науки. 2016 р. № 12. С. 400–403.

Гайда О. Національне та запозичене в сучасній медичній термінології. Mатеріали IIІ Міжнародної конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки». 24-26 листопада. Львів, 2011. Львівська політехніка. С. 102–103.

Галин М. А. Російсько-український медичний словник: матеріали до української медичної термінології/за ред. О.В. Корчак-Чепурківського. Київ: Київський губерніальний відділ охорони народного здоров’я, Підрозділ медичної та санітарної просвіти, 1920. 164 с.

Гуревич Р. С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах/за ред. С.У. Гончаренко. Київ, 1998. 229 с.

Кісельова О. Г. Методика навчання медичної термінології майбутніх лікарів Педагогічний процес: теорія і практика. 2013. №4. С. 62–68.

Лещенко Т. О., Шарбенко Т. В. Українська мова за професійним спрямуванням: навч. посіб. для студентів вищих медичних закладів освіти IV рівня акредитації. Полтава, 2010 р. 262 с.

Миленкова Р. В. Дидактико-методологічний аналіз проблем викладання курсу латинської мови на юридичних факультетах ВНЗ. Правовий вісник Української академії банківської справи. 2012. № 1(6), С. 16–20.

Місник Н. В. Формування української медичної клінічної термінології: автореф. дис. … канд. філолог. наук. Київ, 2002. 27 с.

Нетлюх М. А. Українсько-латинський анатомічний словник (Анатомічна номенклатура): Львів, 1995. 216 с.

Нечай С. Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами. В 4 вид., випр. та доповн., К.: УЛТК, 2003. 644c.

Світлична Є. І. Дисципліна «латинська мова» – основа формування професійної термінологічної грамотності студентів фармацевтичного профілю. Гуманітарна складова вищої освіти: проблеми та перспективи. статті та тези: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. 14-15 квіт. 2011 р. Харків: Вид-во НФаУ, 2011. С. 122–144.

Ткач А. В. Сучасна українська медична термінологія: проблеми та перспективи розвитку. Наукові праці Кам’янець-Поділ. нац. ун-ту імені Івана Огієнка. Сер. Філологічні науки. 2010. Вип. 23. С. 247–252.

Усатенко О. К. Російсько-український словник медичної термінології: Київ: Наукова думка, 1996. 463 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-11-09

Номер

Розділ

СОЦІОЛІНГВІСТИКА. ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЯ. КОГНІТИВНА ЛІНГВІСТИКА