СУГЕСТИВНА ЛІНГВІСТИКА: СПЕЦИФІКА ТА БАЗОВІ МЕТОДИ

Анотація

Стаття має на меті висвітлити специфіку сугестивної лінгвістики як сучасної та максимально затребуваної науки, що вивчає впливову, сугестивну функцію комунікації. Мета досягається шляхом деталізації завдань конкретизації основних положень сугестивної лінгвістики та базових технологій і методів, які використовуються в її рамках. Їх представлено з метою увиразнення важливості подальших досліджень у зазначеній галузі знань, оскільки вона скерована переважно на реалізацію передбачуваного впливу на співрозмовника/аудиторію через специфіку мовної конструкції. Базові правила, а саме постулати сугестивної лінгвістики ґрунтовно інтерпретовано, оскільки вони повною мірою характеризують основні підсґвалини науки, її найважливіші правила. Найважливішими із них є такі: «мову в цілому можна розглядати як сугестивний феномен, тому основна увага приділяється комунікативно-волюнтативній (сугестивній) функції мови», «сугестивна лінгвістика динамічна за предметом дослідження», «мовна сугестія має ймовірнісний характер, спрямований на подолання норм, наявних у кожному синхронному зрізі мови», «будь-які сугестивні компоненти мають символічний двобічний характер, тобто складають єдність форми і змісту» та ін. Коротко охарактеризовано найважливіші із методів впливу, які використовуються в межах сугестивної лінгвістики, зокрема індивідуальні та групові методи гіпнозу, вербальну міфологізацію особистості, методи автоміфологізації, фоносемантичного сугестивного аналізу та конструювання. Таким чином доведено, що новизна та креативність сугестивної лінгвістики, а також її спрямованість на вивчення як вербальної, так і невербальної сторони сугестії роблять цю науку найбільш актуальною для вивчення будь-яких сугестивних контекстів.