ЕКСПРЕСИВНИЙ СИНТАКСИС У ПРЕЗИДЕНТСЬКОМУ ДИСКУРСІ ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО
DOI:
https://doi.org/10.18524/2414-0627.2022.29.262417Ключові слова:
політичний дискурс, президентський дискурс, синтаксична фігура, експресивний синтаксис, Володимир ЗеленськийАнотація
Статтю присвячено аналізу фігур експресивного синтаксису, представлених в публічних промовах Президента України Володимира Зеленського. Розглянуто тексти президентської риторики, що трансформувалася у період російського вторгнення з 24 лютого 2022 року. Простежено особливості президентських промов, реалізовані на синтаксичному рівні. Проаналізовано фігури експресивного синтаксису: синтаксичний повтор, синтаксичну анафору, синтаксичну епіфору, синтаксичний паралелізм, період. Матеріалом дослідження слугували тексти президентських промов, репрезентованих у щоденних відеозверненнях Володимира Зеленського до українського народу. Об’єктом дослідження слугував український президентський дискурс, а предметом – синтаксичні особливості політичних промов В. Зеленського. Мета дослідження – визначити та кваліфікувати основні засоби експресивного синтаксису, використані в президентській риториці В. Зеленського, що мають впливовий потенціал. Матеріалом для аналізу слугували промови і звернення В. Зеленського, представлені на офіційному сайті Президента України, починаючи з 24 лютого 2022 року . Розглянуто як тексти щоденних відеозвернень до народу України, так і офіційні промови, адресовані іноземним лідерам і спільнотам. Доведено, що під час російсько-української війни набув поширення порівняно новий мовленнєвий жанр політичного дискурсу, представлений у президентській риториці В. Зеленського, – відеозвернення. Динамічний характер цього жанру та його інтерактивність, посилена за допомогою відео- та аудіозасобів, потребувала актуалізація мовних засобів впливу на адресата, серед яких пріоритетними є засоби експресивного синтаксису. Найбільшою мірою в президентському дискурсі В. Зеленського представлено синтаксичні повтори (анафора, епіфора, епанафора), синтаксичний паралелізм, антитеза, період і риторичні запитання.
Посилання
Вінтонів М. О., Вінтонів Т. М., Мала Ю. В. Синтаксичні засоби експресивізації в українському політичному дискурсі. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2018. 336 с.
Гуйванюк Н. В. Антитетичні семантико-синтаксичні відношення у надфразній єдності та тексті. Studia Linguistica. 2011. Вип. 5. С. 43–50.
Дубик В. Невербальні та вербальні засоби комунікації в політичному дискурсі ЗМІ. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2013. № 18. С. 31–36.
Загнітко А. П. Теорія сучасного синтаксису. Донецьк: ДонНУ, 2007. 294 с.
Магас Н. М. Емоційне забарвлення політичного дискурсу: прагматичний аспект. Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. Вип. 28. 2013. С. 115–124.
Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови. Київ: Вища школа, 2003. 462 с.
Моркотун С. Відтворення експресивності образних засобів при перекладі текстів політичного дискурсу. Синопсис: текст, контекст, медіа. 2017. № 3. С. 75–79. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/stkm_2017_3_6
Пуленко І. А., Сазикіна Т. П. Експресивні особливості синтаксичного паралелізму в публічних виступах політиків (на матеріалі англійської, французької та української мов). Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2020. Т. 1. № 45. С. 106–110.
Шабат-Савка С. Т. Період як маркер інтенцій аргументації в поетичному дискурсі. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2018. № 33 том 1. С. 65–68.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).