ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІ АНТРОПОНІМИ В ПРОЗІ ПРО ВІЙНУ – «ОБЛИЧЧЯ» ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню літературно-художніх антропонімів, які є елементами створення образів. Імена в художньому тексті приваблюють своїм наповненням, адже за вдало підібраним іменем стоїть людина. Відомо, що назви персонажів значною мірою визначають «обличчя» художнього твору, тому автори вкладають у літературно-художній антропонім певну оцінку.

Мета дослідження – аналіз літературно-художніх антропонімів, що функціонують у романі «Врятувати березень» А. Кокотюхи, у збірці оповідань «Після 24-го» В. Івченка та в романі «Рятуючи Єву» Н. Романовської. Наше завдання – описати характеристичні літературно-художні антропоніми, дати їм оцінку; довести, що образ та ім’я персонажа тісно переплетені; визначити мотиви надання позивних.

Об’єктами дослідження є антропоніми, вжиті у творах А. Кокотюхи, В. Івченка, Н. Романовської. Предмет дослідження – літературно-художні антропоніми та їх стилістична роль. Методи дослідження зумовлені специфікою онімного матеріалу, який потребує системного підходу і використання традиційного описового методу і його основних прийомів: спостереження, інтерпретації та узагальнення. Функційне навантаження літературно-художніх антропонімів визначено методом контекстуального аналізу.

Доведено, що літературно-художні антропоніми відіграють важливу роль у художньому тексті, несуть інформацію. Вона може бути захована в доонімній семантиці основи антропоніма, в авторській характеристиці, увиразнюватися цілою низкою різних конотацій.

У романі А. Кокотюхи зафіксовано традиційні прізвища, імена та їх неофіційні варіанти зі значним характеристичним потенціалом.

Оповідання В. Івченка наповнені псевдонімами (позивними) українських воїнів. З’ясовано мотиви утворення позивних: від усічених прізвищ, імен, професій, занять, зовнішності, улюблених героїв, смішних ситуацій тощо. Звернено увагу на особливу манеру В. Івченка – уміння давати назви своїм оповіданням. У заголовках – кодування авторського задуму.

З роману Н. Романовської в поле зору потрапили лише імена головних героїнь, які, крім низки різних функцій, виконують найважливішу – символічну.

Особливості творення найменувань указують на позицію самих авторів та індивідуальні особливості їхнього мислення. Перспективою подальших розвідок є дослідження літературно-художніх антропонімів та заголовків, що функціонують у творах сучасних авторів.