НАЦІОНАЛЬНО МАРКОВАНІ НОМІНАЦІЇ У ПРОЗОВОМУ ДИСКУРСІ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ

Автор(и)

  • Е. В. Боєва Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К .Д. Ушинського», Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2414-0627.2023.30.283856

Ключові слова:

власні назви, власні імена, національно марковані номінації, конотації, стилістичний потенціал, художній текст

Анотація

Статтю присвячено розгляду національного іменника прозових творів О. Кобилянської. Об’єкт дослідження – онімний простір прозового дискурсу буковинської письменниці. Предмет розгляду – антропоніми, що репрезентують у художніх текстах національні іменники, їхнє конотативне і функційне наповнення. Мета розвідки – продемонструвати конотативний потенціал, стилістичну роль і функційні особливості національно маркованих антропономінацій, проілюструвати їхнє контрастне протиставлення у загальному контексті творчості письменниці, проаналізувати кількісні та якісні характеристики окремих антропономінацій, визначити їхній функційно-стилістичний та експресивний потенціал. У процесі дослідження застосовано описовий і статистичний методи, а також метод стилістичного аналізу художніх творів. Висвітлено своєрідність національно маркованих номінацій, продемонстровано їхню роль у сюжетному розгортанні, створенні характерів персонажів, розкритті авторського задуму. Доведено, що власні імена персонажів – представників різних народів – є місткими конотемами, яскравою стилістичною деталлю, засобом створення яскравих характеристик і побудови сюжету. З’ясовано, що іншомовні власні імена становлять значну групу іменувань у художньому доробку О.Кобилянської; вони є показником національного і місцевого колориту, містять соціальні, ідеологічні та інші параметри і в багатьох випадках підкреслюють неординарність персонажа. Визначено, що національний покажчик у прозовому дискурсі майстрині є важливою фарбою авторської палітри. О.Кобилянська користується цим прийомом і для створення широких національних картин, вживаючи певну сукупність національно маркованих номінацій, і для поодиноких вкраплень у конкретний текст з метою акцентації на цьому показникові, або для контрастного розмежування персонажів.

Посилання

Белей Л. О. Українська літературно-художня антропонімія кінця ХУІІІ–ХХ століття: автореф. дис.. … доктора філол. наук. Ужгород, 1997. 48 с.

Білодід І. К. Лінгвістична характеристика молдавського циклу М. Коцюбинського. Етюд українсько-молдавських контактів. Розвиток мов соціалістичних націй СРСР. Київ : Наукова думка, 1967. С. 261–274.

Иванова Н. И. Смысловая перспектива поэтонима как проявление его символичности. Записки з ономастики: зб. наук. праць. Одеса: Астропринт, 1999. Вип. 2. С. 40–47.

Карпенко Ю. А. Имя собственное в художественной литературе. Филологические науки, 1986. № 4. С.36-40.

Кобилянська О. Ю. Апостол черні: повість. Вступне слово та підготовка тексту Є. Куртяка. Львів: Каменяр, 1994. 243 с.

Кобилянська О. Ю. Твори: у 3-х т. Київ: Держлітвидав України, 1956. Т. 1–3.

Кочерган М. П. Німецькі лексичні запозичення в південно-західних говорах української мови. Мовознавство, 1977. № 1. С. 23–28.

Магазанник Э. Б. Ономапоэтика, или «говорящие» имена в литературе. Ташкент: Фан, 1978. 218 с.

Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. Г. Власні імена людей: словник-довідник. Київ: Наукова думка, 2005. 334 с.

Фаріон І. Д. Національно-ідентифікаційна функція антропоніма. Традиційне і нове у вивченні власних імен: тези доповідей міжн. ономастичної конференції (13–16 жовтня 2005). Донецьк–Горлівка–Святогірск, 2005. С. 35–37.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-10-23

Номер

Розділ

ОНОМАСТИКА