ГОВІРКОВИЙ ДИСКУРС ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО МЕНТАЛЬНОГО КОНТИНУУМУ В ОБ’ЄКТИВІ СУЧАСНОЇ ЛІНГВІСТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню специфічних рис говіркового дискурсу та його ментального континууму, розглянутих через призму сучасних лінгвістичних теорій. Метою дослідження є вивчення та опис функціонування та особливостей структури, а також специфіки лінгварію говіркового дискурсу. Об’єкт дослідження — говірковий дискурс, що охоплює мовленнєві практики, зафіксовані у селі Піщаний Брід Новоукраїнського району Кіровоградської області. Предметом дослідження виступає ментальний континуум носіїв говірки, який включає знання, уявлення та оцінки, пов’язані з різними аспектами їхнього життя. Джерельною базою дослідження слугували записи мовлення говірконосіїв, — текстовий корпус говірки. Для проведення дослідження застосовані методи моделювання, гіпотетичний метод, дедуктивний та індуктивний методи, описовий метод, метод спостереження, таксономічний метод, метод суцільної вибірки.

Особливість вивчення говіркового мовлення в дискурсології полягає в аналізі узусів, специфіки складу лінгварію та його впливу на структуру дискурсу, вираження думок, взаємодію мовців та формування етнографічної ідентичності селян-носіїв говірки. Дискурсивний підхід дозволяє краще розуміти мовленнєвий процес у конкретній соціокультурній та географічній обстановці, а також взаємодію мовців у межах говіркового оточення. Він охоплює аналіз дискурсу означуваного мовного угруповання, виявляючи специфічні лексичні, граматичні та фонетичні особливості, характерні для певних соціокультурних груп.

Металінгвістична інтерпретація різновидів дискурсів у мовознавчій парадигмі презентує говірковий дискурс як відображення реального мовного використання, сукупності ідіолектів та індикатора змін у мові. Господарські, обрядово-релігійні та екзистенційні знання, що містяться у говірковому дискурсі, є критично важливими для забезпечення добробуту та культурної цілісності сільських спільнот. Зокрема, господарські знання охоплюють практичні навички ведення домашнього господарства, землеробства та ремесел, що є критично важливими для виживання та добробуту громади. Обрядово-релігійні знання включають традиції, ритуали та вірування, що підтримують духовне життя та культурну ідентичність громади, а екзистенційні знання пов’язані з розумінням життя, смерті та моральних цінностей, допомагаючи членам спільноти орієнтуватися у складних життєвих ситуаціях.

Перспективи дослідження передбачають метааналіз говіркового дискурсу, що може по-різному виражатися в окремих говірках, розробку нових методів дослідження діалектної мови в цифровому середовищі та інтеграцію міждисциплінарних підходів для глибшого розуміння мовленнєвих практик і культурних особливостей говірконосіїв.