ЛЕКСИКА НА ПОЗНАЧЕННЯ ПІР РОКУ В СЕМАНТИКО-ФУНКЦІЙНОМУ АСПЕКТІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18524/2414-0627.2024.31.309396

Ключові слова:

лексема, пора року, функціювання, троп, метафора, значення, час

Анотація

Актуальність пропонованої статті вбачаємо в потребі дослідження функціювання лексем на позначення пір року в художньому мовленні, у необхідності встановлення специфіки їхнього існування у творах українських митців. Мета дослідження — з’ясувати особливості функціювання назв пір року як репрезентантів темпорального простору поетичних текстів. Для досягнення мети необхідно розв’язати такі основні завдання: заналізувати лексику на позначення пір року в поетичних творах у семантико-функційному й стилістичному аспектах; виявити спільне та розбіжне у вживанні такої лексики в залучених збірках. Об’єктом дослідження обрано лексику на позначення пір року, а предметом — їхнє функціювання в українській поезії шістдесятників та сучасних авторів. Джерельною базою нашого дослідження послугувало п’ять поетичних збірок. У роботі використано такі основні методи дослідження: компонентний аналіз для вивчення семантики слів на позначення пір року; контекстуально-інтерпретаційний метод для встановлення особливостей функціювання лексики на позначення пір року та її ролі у вираженні теми та ідеї; зіставний метод для порівняння функційно-стилістичних параметрів аналізованої лексики у творчості митців.

Функціювання лексики на позначення пір року у збірках Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Василя Симоненка, Богдана Мельничука, Світлани Шабат-Савки має спільне та відмінне. Вона реалізує пряме й переносне значення, є підґрунтям для творення різних тропів. Встановлено, що активно послуговуються назвами пір року та похідними від них М. Вінграновський, Л. Костенко та С. Шабат-Савка. Рідко залучають для втілення теми й ідеї таку темпоральну лексику В. Симоненко та Б. Мельничук. Перспективи досліджень убачаємо в подальшому спостереженні за стилістичними засобами, актуальними в українській поезії.

Посилання

Бондар О. І. Система і структура функціонально-семантичних полів темпоральності в сучасній українській літературній мові: Функціонально-ономасіологічний аспект. Одеса : Астропринт, 1997. 369 с.

Босак Н., Копусь О. Кольорова палітра збірки поезій Ліни Костенко «Річка Геракліта». Українська словесність у полікультурно-освітньому просторі сьогодення. Одеса : ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», 2021. С. 24–30.

Вінграновський М. С. На срібному березі. Київ : А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2013. 256 с.

Задорожна О. М. Концепт «час» в українській поетичній мові. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2008. 180 с.

Ковальова Н. О., Новикова Ю. М. Пори року в українських народних віруваннях : навч. посіб. Макіївка : ДонНАБА, 2005. 110 с.

Коляда Т. Ф. Інтенсіональний світ поезії Ліни Костенко. Київ : Молодь, 1996. 28 с.

Кондратюк І. Концепт ЧАС / TIME в українській та англійській мовах (на матеріалі корпусів текстів). Мовний простір слов’янського світу : тези доповідей III Всеукраїнської наук.-практ. конф. 2017. С. 41–43.

Костенко Л. В. Річка Геракліта. Київ : Либідь, 2011. 336 с.

Масло О. В., Волкова І. В. Вербалізація концепту «ЧАС» у романі Володимира Лиса «Століття Якова». Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. 2019. Том 30 (69). № 2. Ч. 1. С. 15–20.

Мельничук Б. І. На ріках олешківських. Київ : Академвидав, 2027. 208 с.

Симоненко В. Берег чекань. Київ : Сучасність, 1973. 310 с.

Сорокін С. В., Безручко Є. О. Особливості вербалізації концепту ЧАС (ZAMAN) у турецькій мовній картині світу. Нова філологія. 2020. № 80. Вип. 2. С. 243–252.

Цегельська М. В. Структурна типологія одиниць семантичного поля час в сучасній українській мові : автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.01. Дніпропетровськ, 2000. 17 с.

Шабат-Савка С. Т. З любов’ю на вустах. Чернівці : Букрек, 2021. 96 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-14

Номер

Розділ

ФОНЕТИКА. ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ДІАЛЕКТОЛОГІЯ. ЛЕКСИКОГРАФІЯ