МЕРЕЖЕВІ ПСЕВДОНІМИ АВТОРІВ УКРАЇНСЬКИХ ФАНФІКІВ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18524/2414-0627.2024.31.309407

Ключові слова:

фанфік, мережевий псевдонім, персональна / групова ідентичність, віртуальний антропонім, ономастика

Анотація

Стаття присвячена системному дослідженню мережевих псевдонімів авторів нового жанру популярної культури — фанатської літератури (фанфіків). Огляд наукової літератури з досліджуваного питання виявив, що система віртуальної псевдонімії дедалі частіше привертає увагу лінгвістів, проте її теоретичне осмислення досі залишається дискусійним питанням і в українських, і в закордонних мовознавчих колах. На основі прагматично-комунікативного аналізу встановлено неспростовний зв’язок мережевих псевдонімів із персональною ідентичністю їх носіїв. З’ясовано, що мережеві автоніми творців фанатської літератури первинно призначені забезпечити членство особи у віртуальній спільноті, уможлививши реєстрацію на вебресурсі, а також виражають різні складники індивідуальної ідентичності автора: маркують особу як митця-аматора, виражають його ставлення до віртуальної спільноти і бачення свого місця в ній, акцентують певні особистісні характеристики. За принципами створення досліджувані власні назви значною мірою збігаються з традиційними мистецькими псевдонімами, при цьому виявляють і специфічні риси, пов’язані з посиленою увагою до візуальної форми імені, його довжини, вибором номінативних моделей, що зумовлено сформованими традиціями та наявними технічними обмеженнями у віртуальному середовищі.

Теоретичне обґрунтування феномену мережевої псевдонімії доповнено описом лінгвістичних ознак мережевих псевдонімів авторів фанфіків. Оскільки практичне опрацювання інтернет-псевдонімів так само вирізняється множинністю підходів до аналізу, здійснено спробу системного опису аналізованої групи самоназв, спираючись на такі критерії: мотивованість, спосіб творення, особливості структури та семантики.

Доведено, що номінативні тенденції в аналізованій спільноті хоч і спираються значною мірою на традиційні антропонімні формули, але при цьому тяжіють до максимальної формально-граматичної і семантичної диференціації твірних основ. Визначено, що в такий спосіб автори виявляють свій креативний потенціал, а їх псевдоніми засвідчують неоднорідність складу культурної спільноти. Мережеві псевдоніми користувачів українськомовного сегменту інтернету — строката і динамічна система, що визначає її перспективність для подальших досліджень.

Посилання

Гармаш М., Педченко О., Хоровець В. Власне ім’я віртуального світу комп’ютерних ігор. Вісник Маріупольського державного університету. Сер. «Філологія». 2022. № 26–27. С. 247–253. URL: http://repository.mu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5963

Летюча Л. П. Ніконім як прецедентний феномен комп’ютерного дискурсу: фонетико-графічна організація. Philological education and science: transformation and modern development vectors : Scientific monograph. Riga, 2023. P. 290–307.

Омелюх I. В. Функційно-прагматичні особливості нікнеймів (на матеріалі сайту KOLO). Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. 2023. № 2(100). С. 208–217. URL: https://doi.org/10.35433/philology.2(100).2023.208-217

Павликівська Н. М. Українська псевдонімія XX ст. : автореф. дис. … д-ра філол. наук. НАН України, Ін-т укр. мови. Київ, 2010. 36 с.

Сазонова Є. О. Графічна природа Інтернет-імен. Лінгвістичні студії : збірник наукових праць. 2012. № 25. С. 31–34.

Сазонова Є. О. Нікнейміка як нова галузь сучасної антропоніміки. Studia linguistica. 2014. № 8. С. 399–403. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Stling_2014_8_65

Селігей П. Українська мова у 2222 році: Вступ до лінгвофутурології. Київ : Академперіодика, 2023. 452 с.

Соприкіна В., Маленко О. Псевдонімікон української культурномистецької сфери початку ХХІ століття: лінгвістична інтерпретація : монографія. Харків : Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, Харків. іст.-філол. т-во., 2021. 264 с. URL: https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/7699

Комарницька Т. та ін. Стилістичний та соціокультурний аспект звертання як перекладознавча проблема (на матеріалі звертання у японській мові). Актуальні питання гуманітарних наук. 2019. № 26(2). С. 57–64. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apgnd_2019_26(2)__12

Торчинський М. М. Структура онімного простору української мови. Хмельницький : Авіст, 2008. 550 с. URL: https://elar.khmnu.edu.ua/handle/123456789/4383

Шестакова С. О. Особливості номінації учасників віртуальної комунікації (на матеріалі ніконімів). Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер. «Філологія». 2019. № 43. С. 121–125. URL: http://repo.snau.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/7715

Шитик Л. В., Омелюх І. В. Структура нікнеймів у соціальних мережах. Мовознавчий вісник: збірник наукових праць. 2021. № 31. С. 18–26. URL: https://eprints.cdu.edu.ua/id/eprint/4855

Aleksiejuk K. Pseudonyms. The Oxford Handbook of Names and Naming / Ed. by Carole Hough. 2016. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199656431.013.55

Black W. R. Adolescents and Online Fan Fiction. New York, United States of America: Peter Lang, 2008. 172 p.

Donlan L. Constructing authorial pseudonyms and authorial identity in online fanfiction communities. Internet Pragmatics, 3 (1). 2020. P. 95–115. https://doi.org/10.1075/ip.00040.don

Hämäläinen L. From Bonehead to @realDonaldTrump: A Review of Studies on Online Usernames. Names. 2022. Vol. 70, no. 2. P. 35–53. URL: http://hdl.handle.net/10138/345492

Kersten S., Lotze N. Creating a Self-Image. Journal für Medienlinguistik. 2020. Vol. 2, no. 2. P. 123–156. URL: https://doi.org/10.21248/jfml.2019.20

Martin M. Pseudonyms on the Internet: A hidden discourse. Proceedings of ICONN / Ed. by Oliviu Felecan. 2. 2013. P. 774–784.

Nobis I. Internet Pseudonyms of Polish YouTubers. Their Origin, Structure and Place in the Modern Anthroponymy System. Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska. Vol. 37.2. 2019. P. 97–107. http://dx.doi.org/10.17951/ff.2019.37.2.97-107

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-14

Номер

Розділ

ОНОМАСТИКА