ЕТАПИ АНАЛІЗУ РЕЛІГІЙНОЇ ЛЕКСИКИ В АМЕРИКАНСЬКОМУ ПРЕЗИДЕНТСЬКОМУ ДИСКУРСІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18524/2414-0627.2024.31.309462

Ключові слова:

методика, політичний дискурс, президентський дискурс, релігійна лексика

Анотація

Стаття присвячена огляду методики проведення аналізу функціонування релігійної лексики в американському президентському дискурсі. У роботі наведено визначення політичного дискурсу, виокремлено жанри американського президентського дискурсу, розроблено алгоритм їхнього дослідження та висвітлено методи аналізу. Одним із видів інституційного дискурсу є політичний дискурс, який є відображенням соціально-політичного життя країни, містить елементи її культури, а також риси національного характеру, загальні та національно-специфічні культурні цінності і має на меті здобуття і утримання політичної влади. Основними функціями політичного дискурсу є інформаційна, інструментальна, прогностична, нормативна, легітимуюча, функція переконання та політичної пропаганди. Жанровий простір президентського дискурсу зумовлений державним загально-політичним устроєм, історичними та політичними традиціями інституту президентства, соціокультурними умовами існування політичного дискурсу. Ці екстралінгальні чинники, а також характер основної інтенції, дозволяють виділити такі жанри президентського дискурсу США як ритуальний, орієнтаційний та агональний. У лінгвістичній літературі існує велика кількість класифікацій стратегій політичного дискурсу. В нашій роботі дотримуємося класифікації, згідно з якою політичному дискурсу притаманні наступні комунікативні стратегії: самопрезентація, дискредитація, маніпуляція, самозахист, інформаційно-інтерпретаційна, формування емоційного настрою адресата, аргументативна стратегія, агітація. Кожна з цих стратегій представлена низкою тактик. Пошук ефективних шляхів аналізу та опису семантики та функції релігійної лексики в американському президентському дискурсі обумовив вибір основних підходів до об’єкту дослідження. Методи, що використано в лінгвістичних студіях, передбачають здійснення системи процедур вивчення об’єкта дослідження та верифікації отриманих результатів. Типовими орієнтирами системного філологічного аналізу вбачаємо у звертанні уваги на смисловий, змістовий бік тексту, представленого текстовими категоріями, та на комунікативне занурення тексту в дискурсивне відтворення. Для системного комплексного аналізу у роботі залучено такі методи, що враховують комунікативну сутність тексту дискурсу, відображають значимість тексту в світлі його породження й інтерпретації.

Посилання

Dijk T. A. Text and Context. Explorations in the Semantics and Pragmatics of Discourse. Lnd : Longmans, 1977. 261 p.

Halliday M. A. K., Hasan R. Language, context, and text. Oxford : Oxford University Press, 1989. 234 p.

Halmari H. Political correctness, euphemism, and language change: The case of «people first». Journal of Pragmatics. 2011. Iss. 43. РР. 828–840.

Hughes G. Political correctness: A history of semantics and culture. Wiley-Blackwell, 2010. 320 p.

Plowman K., Wilson C. Strategy and Tactics in Strategic Communication: Examining their Intersection with Social Media Use. International Journal of Strategic Communication. 2018. 12:2. РР. 125–144. https://10.1080/1553118X.2018.1428979

American Rhethoric. URL: http://www.americanrhetoric.com (дата звернення: 10.05.2024).

Presidential Speeches. URL: https://millercenter.org/the-presidency/presidentialspeeches (дата звернення: 10.05.2024).

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-14

Номер

Розділ

СУГЕСТИВНА ЛІНГВІСТИКА. КОМУНІКАТИВНА ЛІНГВІСТИКА