ПРИКМЕТНИК ЯК РЕПРЕЗЕНТАНТ КАТЕГОРІЇ ОЦІНКИ В УКРАЇНСЬКІЙ І АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2414-0627.2025.32.337349Ключові слова:
прикметник, категорія порівняння, зіставна граматика, граматика оцінкиАнотація
У статті здійснено комплексний аналіз нестандартних форм ступенів порівняння прикметників в українській та англійській мовах з акцентом на їхню оцінну функцію та відхилення від нормативних граматичних моделей. У межах традиційної граматики прийнято чітко визначені способи творення вищого й найвищого ступенів порівняння, проте сучасна мовна практика засвідчує зростаючу тенденцію до використання інноваційних, структурно нестандартних порівняльних форм. Найчастіше такі форми трапляються в рекламному, розмовному та художньому дискурсах, де порушення граматичних норм виправдане комунікативною метою — приверненням уваги, створенням експресивного ефекту або стилістичної виразності. В основі дослідження лежить корпусно-орієнтований підхід, що дав змогу на основі репрезентативної вибірки автентичних текстів простежити особливості вживання нестандартних порівняльних конструкцій, виявити закономірності їх функціювання та здійснити кількісно-якісний аналіз їхнього оцінного потенціалу. З’ясовано, що як в українській, так і в англійській мовах переважають конструкції з позитивною оцінкою (англійська мова — 78,5%, українська — 80,2%), які найбільш активно функціюють у рекламному дискурсі, спрямованому на створення привабливого образу товару або послуги. Водночас виявлено суттєві міжмовні відмінності: англійська мова характеризується вищим ступенем граматичної гнучкості й лояльності до відхилень від нормативної моделі, тоді як українська мова демонструє обережніше ставлення до новацій, допускаючи їх здебільшого в межах експресивного та комерційного мовлення. З’ясовано, що нестандартні форми ступенів порівняння виконують низку прагматичних і стилістичних функцій, серед яких домінують гіперболізація, риторичне підсилення, стилістична інтенсифікація й формування брендової ідентичності. Одержані результати є важливими для розвитку контрастивної граматики, граматики оцінки, а також прикладних галузей мовознавства, зокрема комп’ютерної лінгвістики й оброблення природної мови. Запропоновані спостереження можуть бути використані у розробленні алгоритмів автоматичного виявлення й інтерпретації оціночних висловлень, зокрема у сфері аналізу тональності тексту, створення рекламних повідомлень, інтерфейсів взаємодії «людина — машина» та інших систем, що передбачають обробку неформального мовлення.
Посилання
Радько О . Г. Фольклорна основа індивідуально-авторських прикметників у мовотворчості українських поетів ХХ–ХХI сторіч. Лінгвістичні дослідження. 2017. № 61. С. 161–168.
Рудь О. М. Складні прикметники поетичної мови ХХ століття: монографія. Суми : СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2020. 248 с.
Рязанцева Д. В. Прикметник сучасної української мови у вимірах граматики оцінки: дис. … канд. філол. наук. Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, Харків, 2013. 263 с.
Халіман О. В. Ступені порівняння прикметників від порушення норми до традиції (на матеріалі словника А. Нелюби, Є. Редька Словотворчість незалежної України. 2012–2016). Studia Ukrainica Posnaniensia. 2019. № 7. С. 21–28.
Bednarek M. Evaluation and cognition: Inscribing, evoking and provoking opinion // Language and memory: Aspects of knowledge representation / Pishwa H. (ed.). Berlin : Mouton de Gruyter, 2006. P. 187–221.
Bednarek M. Evaluation in text types. Functions of Language. Amsterdam : John Benjamins, 2008. Vol. 15, no. 1. https://doi.org/10.1075/fol.15.1
Bednarek M. Dimensions of evaluation: Cognitive and linguistic perspectives. Pragmatics and Cognition. 2009. Vol. 17, no. 1. P. 146–175.
Ebeling S. O. Structural and semantic features of adjectives across languages and registers. Languages in Contrast. 2024. Vol. 24, no. 1. P. 57–83.
Englebretson R. Stancetaking in discourse. Amsterdam : John Benjamins, 2007. 331 p.
Glauch K. The culprit-hypothesis: How blame attribution influences the interpretation of expressive adjectives. Language and Cognition. 2024. Vol. 16, no. 4. P. 2169–2187.
Herman T. When evaluative adjectives prevent contradiction in a debate. Argumentation. 2022. Vol. 36. P. 155–176.
Hinton M. Evaluating the language of argument. Dordrecht : Springer, 2021. 234 p.
Hunston S. Language patterns and ATTITUDE revisited: Adjective patterns, attitude and appraisal. Functions of Language. 2019. Vol. 26, no. 3. P. 343–371.
Kosmeda T. A. Feminine metaphor in the language of contemporary Russian- and Ukrainian-language newspapers (on the example of the media image modeling of Yulia Tymoshenko). Przegląd Rusycystyczny. 2021. Vol. 4(176). P. 1–24.
Martin J., White P. The language of evaluation: Appraisal in English. Basingstoke : Palgrave Macmillan, 2005. 278 p.
Marzá N. E. A comprehensive corpus-based study of the use of evaluative adjectives in promotional hotel websites. ODISEA, 2011. Vol. 12. P. 97–123.
Rocklage M. D., Fazio R. H. The evaluative lexicon: Adjective use as a means of assessing and distinguishing attitude valence, extremity, and emotionality. Journal of Experimental Social Psychology. 2014. Vol. 56. P. 214–227.
Syrett K. Challenges and strategies for acquiring adjectives. Language and Linguistics Compass. 2024. Vol. 18, no. 6. e70000. https://doi.org/10.1111/lnc3.70000
Taylor K. P., Golden J. D., Weaver K., Shore M., Naquin C. E. The power of a smile: The use of smiles and adjectives in crowdfunding social media. Journal of Small Business Strategy. 2025. Vol. 35, no. 1. P. 16–32.
Whitelaw C., Garg N., Argamon S. Using appraisal groups for sentiment analysis : Proceedings of the International Conference on Information and Knowledge Management. 2005. P. 625–631.
Wiebe J., Wilson T., Cardie C. Annotating expressions of opinions and emotions in language. Language Resources and Evaluation. 2005. Vol. 39, no. 2. P. 165–210.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).