ПОЕТИКА РОМАНУ КАДЗУО ІШІҐУРО «ЗАЛИШОК ДНЯ»

Анотація

У статті досліджується поетика роману Кадзуо Ішіґуро «Залишок дня» як вияв постмодерної літературної естетики. Аналізуються основні наративні стратегії, символіка, структура хронотопу та особливості внутрішнього монологу, через які розкривається тема пам’яті, відповідальності й ілюзорності ідеалів. Окрему увагу приділено художній організації ретроспективного викладу, що відображає складний психологічний світ головного героя та його моральну трансформацію. Визначено роль ненадійного наратора як ключового елементу іронічної дистанції в романі. Осмислюються мотиви втраченого часу та екзистенційної самотності як характерні риси авторського стилю Кадзуо Ішіґуро. Відзначається, що поетика роману «Залишок дня» (1989) унікальна через авторську особистість, бо Кадзуо Ішіґуро — англійський письменник японського походження. Розглянуто художні особливості твору крізь призму постмодерністської естетики, зокрема специфіку сюжету, символічну структуру, простір і час, а також психологічне наповнення образу головного героя — дворецького Стівенса. У центрі дослідження — проблематика пам’яті (ностальгії), суб’єктивного досвіду, ідентичності та екзистенційного вибору.

Автор роману «Залишок дня» Кадзуо Ішіґуро створює іронічну дистанція між оповідачем і читачем, а також вибудовує драматичне напруження між об’єктивною історичною дійсністю та її особистісним, фрагментарним сприйняттям. У романі Кадзуо Ішіґуро минуле постає як конструкт, що зазнає постійної трансформації в процесі осмислення і відображає глибоку кризу самосвідомості персонажа. Досліджується структура ретроспективного викладу, що поступово відкриває внутрішню драму героя — його невміння визнати власні емоції, переосмислити життєві пріоритети і прийняти втрату. Просторово-часовий континуум побудований на перетині спогадів та подорожі, що слугує метафорою внутрішньої трансформації та пошуку істини. Акцентовано увагу на поєднанні літературних традицій модернізму з елементами постмодерного сумніву, відстороненості та іронії.

Таким чином, у статті підкреслюється унікальний стиль Кадзуо Ішіґуро, який поєднує глибоку психологічну проникливість із формальною витонченістю, а роман «Залишок дня» розглядається як взірець естетики мовчання, ностальгії та морального самопізнання в контексті постмодерної культури.