КОМУНІКАТИВНИЙ ІМІДЖ ПОЛІТИКА В АСПЕКТІ ПРОБЛЕМАТИКИ ПОЛІТИЧНОЇ ЛІНГВОПЕРСОНОЛОГІЇ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2414-0627.2025.32.337544Ключові слова:
політичний дискурс, президентський дискурс, лінгвоперсонологія, мовна особистість, комунікативний імідж, мовленнєва поведінкаАнотація
Дослідження виконано в межах новітнього мовознавчого напряму — політичної лінгвоперсонології. Схарактеризовано специфіку політичної лінгвоперсонології як нової галузі лінгвістики та визначено її риси в зіставленні з теорією мовної особистості, політичною лінгвістикою та лінгвоперсонологією. Виокремлено поняття комунікативного іміджу як стрижневе для політичної лінгвоперсонології та продемонстровано його специфіку на матеріалі комунікативної поведінки українських політиків. Матеріалом для аналізу послугували промови та висловлювання українських президентів, що набули прецедентного характеру та стали елементами комунікативного іміджу.
Мета дослідження — обґрунтувати поняття комунікативного іміджу як одного із засадничих у новому науковому напрямі політичної лінгвістики — політичній лінгвоперсонології — та визначити особливості комунікативного іміджу українських політиків. Об’єктом дослідження є український президентський дискурс, реалізований у публічних промовах, виступах і спілкуванні українських президентів. Предметом дослідження є мовленнєва діяльність українських президентів та їхні іміджеві висловлювання. Матеріалом для аналізу слугували висловлювання та виступи українських президентів Леоніда Кравчука (1991–1994), Леоніда Кучми (1994–2004), Віктора Ющенка (2005–2010), Віктора Януковича (2010–2013), Петра Порошенка (2014–2019) та Володимира Зеленського (з 2019 чинний Президент України).
Доведено, що комунікативний імідж політика є одним з основних понять політичної лінгвоекспертології та становить комплекс типових моделей поведінки і використаних мовних засобів у мовленні певного політика. Особливе значення комунікативний імідж має для політичних лідерів, до мовленнєвої поведінки яких висуваються підвищені вимоги. Спонтанне мовлення політиків показує ті риси мовних особистостей, що приховані у підготовленій комунікації та виявляє реальний комунікативний імідж політиків.
Посилання
Волчанська Г. В., Чорна О. О. Комунікативний імідж лідера: прикладний аспект. Наукові записки. 2019. Серія: Педагогічні науки. Вип. 1 (177). С. 100–104.
Гурський І. Ю. Лінгвоперсонологія як пріоритетна галузь лінгвістики. Сучасні філологічні дослідження: традиції та інновації: матеріали ІІ Всеукр. студ. наук.-практ. інтернет-конф. (Умань‚ 20 березня 2020 р.). Умань: ВПЦ «Візаві», 2020. С. 80–84.
Загнітко А. Теорія лінгвоперсонології: монографія. Вінниця: Нілан-Лтд, 2017. 136 с.
Загнітко А., Загнітко Н. Теорія сучасної лінгвоперсонологія: рівні й категорії. STUDIA UKRAINICA POSNANIENSIA. 2016. vol. IV: 2016, pp. 23–32.
Микитюк О. Політична лінгвоперсонологія: феномен політичної мовної особистости Дмитра Донцова: дис. … д-ра філол. наук. Одеса: ОНУ імені І. І. Мечникова, 2025. 475 с.
Папіш В. А. Лінгвопсихоакцентуація елітарної мовної особистості: теорія, історія, дискурсивна практика: монографія. Вінниця-Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2022. 456 с.
Романченко А. П. Елітарна мовна особистість у просторі наукового дискурсу: комунікативні аспекти: монографія. Одеса: ОНУ імені І. І. Мечникова. 541 с.
Чорна О. О. Комунікативний імідж президента : монографія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. 300 с.
Чорна О. Комунiкативний iмiдж сучасного американського полiтика: парадигма ролей (на матерiалi промов Барака Обами). Науковi записки Кiровоградського державного педагогiчного унiверситету iменi Володимира Винниченка. Сер. : Фiлологiчнi науки, 2010. С. 375–379.
Яремко Я. Концептуальні поняття сучасної політології: лінгвокогнітологічний аспект: дис. … докт. філол. наук. Одеса: ОНУ імені І. І. Мечникова, 2015. 419 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).